Казка про додатні і від'ємні числа
Давно це було. За морями, за океанами, в дрімучому непрохідному лісі жило плем’я натуральних чисел. Вождя племені звали Еном. Плем’я натуральних чисел жило дружно, бо всі його жителі виконували лише одну функцію – вони рахували всі предмети, що зустрічалися навколо них. Але коли вони перерахували всі дерева, кущі, тварини по декілька разів, жити їм стало нестерпно скучно. Зібравшись на велику раду вони вирішили досліджувати навколишні території, бо можливо вони у цьому лісі не одинокі? І от вони вирушили досліджувати навколишні території. Недалеко від числа 1 вони виявили велике кругле озеро (число 0). Набравшись сміливості вони вирішили перепливти його і опинились на протилежній стороні цього озера. Але коли вони вийшли з озера, то зрозуміли, що вода в озері незвичайна, бо у кожного з них з’явився знак мінус. Оглянувшись навколо, вони помітили, що таких, як вони жителів тут є дуже багато і всі вони за зовнішнім виглядом дуже схожі на них, але носять перед собою, якийсь дивний знак мінус. Ці жителі називали себе від’ємними числами. Вони розповіли, що їхня основна робота – все віднімати. І от вони довіднімались до того, що перетворили свою місцевість у пустелю.
Додатні числа навчили від’ємні числа додавати та виконувати інші арифметичні дії. Плем’я натуральних чисел, протилежних їм чисел та 0 об’єднали в одне велике плем’я «цілі числа». Його правителя назвали Зетом.
Після цього додатні та від’ємні числа запрошували один одного в гості. Але, щоб від’ємним числам перебратися на територію додатних чисел вони повинні були перепливти велике озеро при цьому, змінившись на протилежні. Якщо додатні числа хотіли відвідати від’ємні числа, то вони також перепливали через це озеро і змінювались на протилежні.
Кажуть, що плем’я цілих чисел дуже дружне і охоче виконує усі математичні завдання.