Казка про математичні цифри та знаки
В одному дуже великому місті з назвою «Математика», на арифметичній вулиці жила-була маленька цифра. А звали її Одиниця. Жила вона у великому прямокутному будинку. Там було багато інших цифр. Великих і маленьких. Серед них були і Десятки, і Сотні, а на верхньому поверсі жила навіть Тисяча. Вона була дуже важлива і завжди поглядала на всіх зверхньо.
Одного разу у дворі зібралися кілька маленьких цифр. Це були друзі Одиниці: Двійка з хвилястим хвостиком, модниця Вісімка і товстун Нулик. Вони весело грали в класики, стрибаючи по розкресленим клітинам. Раптом до них у двір в'їхав автомобіль. З будинку вийшла важлива Тисяча, сіла в нього і поїхала.
- Цікаво, куди вона поїхала, - спитала Одиниця - Я хочу подивитися. А давайте підемо гуляти. Кажуть, на тому кінці міста живуть навіть Мільйони.
- Так, я одного разу їх бачив, - промовив Нуль .- Вони такі величезні. Може бути, ми їх побачимо ще раз.
І друзі відправилися в дорогу. Вони йшли по геометричній вулиці і по алгебрїчній. Навколо були прямокутні та квадратні будинки, а дахи на них були трикутні. Але ось вони вийшли на площу Круга і побачили великий, високий будинок. До цього будинку під'їзджали автомобілі і звідти виходили важливі цифри: Сотні і Тисячі, і навіть Мільйони. Маленькі цифри від подиву завмерли на місці.
- А що це за будівля? - Запитала Двійка і струснула хвостиком.
- Чому вони туди всі йдуть? А можна і нам потрапити туди?
- Ця будівля називається школа. Там вивчають цифри - відповіли на її запитання Знак Плюс та Знак Мінус.
- Вибачте, а ви хто? - запитали їх цифри.
- Я Знак Плюс. Я працюю в цій будівлі над збільшенням чисел. А ось і мій товариш. Його звуть Знак Мінус. Він числа зменшує. Але ви не бійтеся його. У нашому місті просто так змінювати цифри не можна, у всьому повинен бути порядок. А хочете, ми розповімо вам історію , яка сталася з нами вчора?
- Так, дуже хочемо! – закричали цифри-малюки.
- Ось, слухайте. Ми – друзі не розлий вода. Учора ввечері робити було нічого. Ми сиділи і вирішували задачки. Раптом Мінус схопився і закричав на весь наш дім:
- А ти знаєш, що я потрібніше тебе?!
- Це чому ж?
- Тому, що я у всіх все забираю! І цим пишаюся!
- Ти не пишаєшся, а хвалишся! - Сказав Плюс. - Це я краще тебе!
- Ні я!
- Ні я!
Так ми довго сперечалися, поки Плюс не сказав:
- Мінус, підемо до Рівно, він вирішить нашу проблему.
Ми пішли до Рівно, але його не було вдома. Сусіди сказали, що він пішов на збори.Тоді ми пішли до себе додому, а по дорозі і забули, що посварилися.
- А тепер, малята-цифри, вам пора додому. Ви ж пішли з дому без дозволу, а так робити не можна. Ви дорогу самі знайдете чи вас потрібно проводити?
- Ми самі, дружно закричали цифри-малюки і побігли додому. Повз прямокутних і квадратних будинків, на свою арифметичну вулицю.