Життєве кредо:
«Віддай людині крихітку себе,
За це душа наповнюється світлом…»
Ліна Костенко
Доброго дня усім, хто завітав на мою сторінку у блогопросторі. Я - Галина Миколаївна Хімічук, вчитель математики із мальовничого села Дубрівка, розташованого на березі річки Смолки у Житомирській області. Народилась я на Хмельниччині. У 1991 році закінчила Михайлюцьку середню школу Шепетівського району. Ще під час навчання у школі знала, що буду вчителем. Можливо, частково до цього спонукало те, що росла в багатодітній сім'ї, мала чотири молодших сестрички, з якими часто доводилося робити уроки. Майбуть, уже тоді відчувала себе трішки вчителем, допомагаючи малечі розбиратися з домашнім завданням. Щоправда, не думала, що буду саме вчителем математики. Майже до останнього дня навчання у школі мріяла бути вчителем біології, бо мала в школі чудову учительку Наталю Борисівну, яка з таким захопленням та натхненням вміла подати свій предмет, що учні сиділи на уроках , ловлячи кожне її слово та з нетерпінням очікуючи на наступний урок. Мені дуже подобалися уроки фізики Галай Івана Сергійовича, математики Токарчук Людмили Федорівни та й узагалі - я дякую Богу, що у моєму житті було і є багато хороших вчителів. Бо так захотілося стати схожою на них, заходити в клас і зустрічати допитливі оченята дітлахів, відкривати для них нові світи у науці. Жодного дня я не пошкодувала про свій вибір.
У 1992 році я поступила до державного університету "Львівська політехніка" на факультет прикладної математики.Після його закінчення отримала спеціальність програміста і викладача математики та інформатики.
Так склалося, що весь мій трудовий шлях - лише на педагогічній ниві. Працювала спочатку у невеличкому селі Рилівка на Хмельниччині вчителем математики у Загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, пізніше - в Баранівському районі Житомирської області.
Мене цікавить не лише навчання , а й виховання та психологія, дуже люблю читати, в'язати та вишивати,захоплююся фотомистецтвом. І взагалі - мене цікавить усе, що пов'язане з творчістю. Близькі мені люди кажуть, що я невгамовний ентузіаст. А хіба може бути по іншому, адже життя таке коротке, а встигнути потрібно так багато і світ навколо такий цікавий.
Хто я? Я - жінка, мама, дружина, вчителька. І де починається одне , а де закінчується інше - я й сама уже іноді не знаю.Не можу прийти додому і забути, що я учитель (хоча психологи радять обов'язково розділяти роботу і дім), бо несу додому зошити, плани, готую конспекти, позаурочні заходи і ін. У книзі Ірини Ковальської "Образ педагога" сказано:«Якщо ви зможете поділити своє серце; частину – власним дітям, частину – коханій людині, і хоча б половину – дітям-учням – тільки тоді ви – вчитель». І я переконана, що це справді так. Чоловік до роботи не ревнує, бо він - мій колега-математик, тому неодноразово домашні розмови зводяться до міні-нарад та обміну досвідом. Маю трьох дітей: сина Романа(20 років), та дві доньки: Вікторію(18 років) і Софію(7 роки).Діти...Вони звикли, що доводиться ділити маму з багатьма іншими, і розуміють мене, як усі учительські діти. Їм відомо. що таке відкритий урок. семінар, педрада, кінець навчального року. Лише найменша іноді протестує і бажає, щоб мама належала тільки їй
Дев'ятнадцятий рік працюю вчителем математики. І можу сказати, що це для мене не просто професія,- школою я живу, бо життя і школа - для мене поняття нероздільні.До школи іду з задоволенням, бо там на мене чекають діти, не чужі - мої. Переконана, що дітей перш за все треба любити, лише тоді можна розраховувати на взаємність, розуміння, на бажання вчитись. Впевнена, що вчителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, вчитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Погоджуюсь із думкою, що вчитель завжди учень, бо щодня щось нове відкриваєш для себе. Змінюється світ, змінюються підходи до викладання, та незмінним залишається головне призначення вчителя – навчити людину бути Людиною.
Математику я теж люблю, а як же по іншому? Дітей не можна зацікавити тим, що не цікаве тобі самому. Особистим прикладом намагаюся побудувати такі взаємовідносини у колективі, щоб кожна дитина відчувала свою значущість та потрібність. Не примушувати, а переконувати, не курувати, а організовувати, не обмежувати, а надавати свободу вибору - ось моя позиція як учителя. Вірю дітям, а вони вірять мені.Почуваюся щасливою, коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитина з радістю поспішає вранці до школи.
Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому, тому постійно тримаю руку на пульсі сучасності.
Інноваційні форми роботи та технології, що використовую
У своїй роботі я використовую найрізноманітніші освітні новації, а перевагу надаю методам навчання, у яких спостерігається демократизація у спілкуванні учителя та учня, адже вони є партнерами у навчальному процесі.
На уроках намагаюся впроваджувати ідеї "активного навчання", "безпосереднього досвіду", "персоналізації знань", "права учня на турботу та увагу", "необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння".
Застосовую форми роботи, що розвивають творче мислення учнів, спонукаю їх аналізувати, порівнювати, розвивати почуття доброзичливості та взаємодопомоги. Намагаюся використовувати інноваційні підходи, комп‘ютерні технології. Систематично проводжу уроки з використанням електронних матеріалів: тестів, презентацій. Застосування комп’ютерних технологій не лише допомагає уникнути в процесі навчання буденності, допомагає унаочнити нові поняття, підтримує інтерес до навчання, але й завжди носить творчий характер як для вчителя, так і для учнів.
Проблема, над якою працюю: "Рoзвитoк твoрчoї oсoбистoстi учнiв з викoристaнням aудio-вiзуaльних зaсoбiв". Тому вaжливе мiсце на своїх уроках вiдвoджу викoристaнню aудio-вiзуaльних зaсoбiв у прoцесi нaвчaння . Викoристaння aудioвiзуaльних зaсoбiв нaвчaння сприяє реaлiзaцiї принципу цiлеспрямoвaнoстi; принципу зв'язку з життям; принципу нaoчнoстi; створює пoзитивний емoцiйний фoн педaгoгiчнoгo прoцесу. Ширoке викoристaння мультимедiйнoї презентaцiї пoряд з трaдицiйними iлюстрaтивними зaсoбaми, тaкими як кiнo-, вiдеo-клiп, фoтoгрaфiї тa мaлюнки, схеми, тaблицi тa iлюстрaцiї дoзвoляють мені на уроці знaчнo пiдвищити якiсть поданого навчального матеріалу.
Впроваджую використання інтегрованих уроків(наприклад, математика та фізика, математика та географія). Такі уроки дозволяють глибше опанувати тему, яку вивчаємо. Участь у підготовці та проведенні таких уроків з колегами збільшує багаж знaнь, дає можливість відчути Інтеграцію між науками, жодна з яких не може існувати відокремлено від інших, від самого життя.
Періодично проводжу уроки-семінари, на яких використовую такі форми роботи як дискусія, яка дозволяє сформувати правильний погляд при розв'язанні будь-якої проблеми. Шкільний семінар - це форма колективної самостійної роботи учнів на уроці, яка дає змогу поглибити вивчений матеріал.Такий урок потребує підготовки учнів заздалегідь.
Також у своїй роботі обов'якково проводжу уроки-практикуми, уроки -заліки та уроки-КВК, уроки- диспути. Вибір форму уроку , до якого готуюся, залежить від поставлених завдань, мети уроку, від вікової категорії дітей та рівня підготовленості учнів.