Обернене навчання

    Обернене навчання (flipped classroom) - форма змішаного навчання, за якого технології використовуються, як важіль для навчання у класі, дозволяючи вчителеві приділити більше часу для спілкування з учнями замість викладання матеріалу.

     Найчастіше це реалізується через створення вчителем відео-роликів, які учні можуть переглядати у позаурочний час.

 



    Традиційна методика викладання передбачає прочитання фрагментів підручника вдома, з обговоренням прочитаного на наступному уроці. Після цьому учням задається завдання (домашнє) для перевірки закріплення матеріалу.
   При оберненому навчанні учні спочатку ознайомлюються з темою самостійно, зазвичай у режимі відео-уроку. У класі ж учні застосовують отримані знання для розв'язання задач чи виконання практичних завдань. 
   Роль вчителя полягає у допомозі тим, у кого виникли труднощі з матеріалом, а не у викладанні цього матеріалу назагалі. Таким чином на уроці можна організовувати індивідуальне навчання, проектну роботу та додаткові завдання підвищеної складності.

З історії
    Обернене навчання походить із принципу спільного навчання (коли учні навчають одні одних), що досліджувалось у 1990х роках професором Еріком Мазуром (Гарвард). 
    Елісон Кінг у 1993 році опублікувала статтю "Від мудреця на сцені до попутного провідника", яка з того часу багато цитується і цей вираз став гаслом оберненого навчання.
    Створені ролики, що поєднували запис відео та презентації PowerPoint, викладались для учнів, які пропустили заняття з різних причин.     Ознайомившись з цим методом, вчителі почали використовувати онлайнове відео для навчання учнів за межами класу, заощаджуючи час на уроці для спільної роботи та опанування складних понять.

    Варто зауважити, що обернене навчання не обов'язково потребує від вчителя запису власних відео-лекцій.
    Передусім, можна скористатись наявними відео-ресурсами .
    По-друге, варто спрямувати роботу учня при ознайомленні з матеріалом не тільки на його сприймання та запам'ятовування, а також на аналіз, залучення до дискусій, дебатів чи групової роботи.
    По-третє, час у класі необхідно використовувати для практичного використання та закріплення вивченого матеріалу: проекти, лабораторні роботи, досліди, написання творчих робіт, рольові вправи, художні завдання, дебати, моделювання ситуацій тощо. У всіх цих діяльностях учень повинен бути активним учасником, залученим у творчий процес обміну інформацією в динамічній навчальній спільноті.
Таким чином, зміна методики викладання при оберненому навчанні полягає не тільки, і не стільки, у зміні домашньої роботи учнів, скільки у завданнях, що вирішуються на уроці.