Пригоди у Цифровому місті
У Країні Математиці було Цифрове містечко. А мешканців у ньому було всього лише десять. Найстаршим був круглий Нуль. Але він був таким старим, що оселився в найдальшому будинку міста і нікуди звідти не виходив. Інші цифри жили по периметру великої квадратної площі. Парні цифри жили з одного боку, а непарні - з другого.
Як чотири мушкетери врятували країну Математику
Одного разу у королівстві Цифр сталося нещастя – занедужала королева Дванадцятка. І у свою відсутність поставила головною на трон свою молодшу сестру Двійку. А вона створила в королівстві хаос. Цифри відмовлялися працювати одна з одною, і від цього не можна було скласти ні одного прикладу, рівняння чи задачі.
Країна чисел
Було це дуже давно. За двадцять земель від нашого краю розкинулася країна Чисел. А її жителі мешкали в будиночках, що нагадували трикутники, квадрати, конуси. Цікаво було те, що жоден житель країни не мав друга. А не давав їм подружитися злий чаклун Нуль. Він завжди сіяв між цифрами сварку, брехні та хаос. А робив він це тому, що не був він натуральним числом. І от одного разу у країну завітала принцеса Одиниця. Вона змогла заприятелювати з кожним числом і утворила натуральний ряд чисел. Ось так у кожної цифри з’явився друг.
Справжній друг
В африканській савані жили Рівносильні рівняння, Рівняння першого ступеня, Лінійні рівняння та їх подруга Алгебра. Вони дуже добре товаришували. Цілими днями гралися разом і розв’язували різні рівняння. Алгебра була найрозумнішою, тому вигадувала різні завдання. Всі її дуже любили. Одного разу ...
Дві сестри
Жила в одній країні мама Математика та було в неї дві дочки – Алгебра та Геометрія. Дві сестри завжди сперечалися, хто важливіша за іншу. Одного разу мати не витримала і сказала: - Не потрібно сваритися, ви обидві важливі. Дивись, Алгебро, ти маєш справу з рівняннями, з числами та буквами. А тепер уяви собі люба, чи зможеш ти написати число десять без кола (нуля)? - Ні, мамо! - А ти, Геометріє, зможеш розв’язати свої задачі без чисел? - Ні, мамо! - Ви обидві мої донечки, обидві важливі, обидві потрібні. І одна доповнює іншу. Алгебрі з сестрою стало соромно і вони попросили одна в одної пробачення. Адже зрозуміли, що одна без іншої не можуть існувати. А ви можливо іншої думки? Напишіть про це.
Казка про математичні цифри та знаки
В одному дуже великому місті з назвою «Математика», на арифметичній вулиці жила-була маленька цифра. А звали її Одиниця. Жила вона у великому прямокутному будинку. Там було багато інших цифр. Великих і маленьких. Серед них були і Десятки, і Сотні, а на верхньому поверсі жила навіть Тисяча. Вона була дуже важлива і завжди поглядала на всіх зверхньо.
Подорож нуля
Колись дуже давно, коли ще числа були як люди, жило одне дуже самотнє число і звали його Нуль. Ось якось вирішив він пошукати собі друзів.
Спочатку пішов він до країни Додавання, бо знав що там менші числа поєднуються і утворюють одне велике число. І наступного дня наш Нуль вирушив у дорогу. Невідомо скільки він йшов, але дуже довго, бо його будиночок був аж на іншому боці планети Математики, та він дістався бажаної країни.
Казка про двійку
В одному великому лісі в невеличкій хатинці жила сім’я єнотів. Минулої осені наймолодший єнотик Єн пішов до лісної школи. Єн був гарним звірем, але трішечки лінивим, тому незавжди виконував домашні завдання.
Ось одного разу вчитель з математики перевіряв домашнє завдання і побачив що єнотик його не виконав.
Казка про геометричні фігури
На краю світу дуже давно була країна Математика. А була вона зовсім маленькою. Всього кілька міст.
І міста в цій країні були особливими. В одному жили цифри, в іншому знаки, у третьому геометричні фігури.
От ця історія відбувалась саме в третьому місті.
Кожна фігура, яка тут жила, була унікальною. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої.
Плутанина у місті знаків
У одному з міст Математики жили знаки. Ні, не розділові, як у країні Мові, і не дорожні. А математичні. Мешканців тут було небагато. Головними знаками були Додавання, Віднімання, Множення і Ділення. Інші математичні знаки, якщо і були такі, жили не тут. Та річ не про це. Одного разу знаки збунтувались.
Жив-був на світі Нуль. Спочатку він був маленьким-премаленьким, як макове зернятко. Нуль ніколи не відмовлявся від манної каші і виріс великим-превеликим. Худі, кутасті цифри 1, 4, 7 заздрили Нулю. Адже він був круглим, значним.
- Бути йому головним, - пророкували все навколо.
А Нуль важничал і роздувався, як індик.
Жила-була Дріб, і було в неї дві слуги - Чисельник та Знаменник. Дріб помикала ними, як могла. «Я - найголовніша, - говорила вона їм. - Що б ви без мене робили?» Особливо вона любила принижувати Знаменник. І чим більше вона його ображала, чим менше ставав знаменник, тим більше Дріб роздувалася у власній величі.
І Дріб, треба зізнатися, була не одна така. Деякі люди чомусь теж думають, що чим більше вони принижують інших, тим величніше стають самі. Спочатку Дріб стала такою великою, як стіл, потім як будинок, потім - як земна куля... А коли Знаменник став зовсім непомітний, Дріб взялася за Чисельник. І він теж незабаром перетворився в порошинку, нулик...
Ви здогадалися, що сталося з Дробом? Нуль в чисельнику, нуль - в знаменнику. Це ж чорт знає що вийшло!
За морями, за лісами, на зеленому лузі розкинулася чарівна країна Математика. Головним містом країни було місто Цифрус. В ньому жили всі математичні знаки та цифри. Головним правителем був король Нуль, товстий, круглий, вічно незадоволений і буркотливий. На носі біля Нуля завжди були очки, тому що для нього всі цифри були однаковими і без окулярів він плутав їх між собою.
Жили да були, та не тужили показник і підставу ступеня. Все у них було гладко, не сварилися, не лаялися, а якщо і починали, відразу мирилися. Підстава займалася домашніми справами, а показник будував новий будинок для них. І ось одного разу в один похмурий, але при цьому теплий день Основа і Показник посварилися. Причому міцно посварилися...
Рівняння з одним невідомим
Різні числа – великі й малі, цілі й дробові, додатні й від’ємні – вперше зустрілися у рівнянні.
Вони дуже люб’язно й дещо стримано привіталися.
- Четвірка.
- Дуже приємно. Двійка.
- Трійка.
- І я Трійка. Виходить, тезки!
Неправильний дріб
У Чисельника та Знаменника завжди якісь чвари. Ніяк не второпаєш, хто із них правий. Чисельник править своєї, а Знаменник на своє переводить.
Чисельник каже:
- У мене розташування вище, чому ж я менший за Знаменника?
Казка про геометричні фігури
На краю світу дуже давно була країна Математика. А була вона зовсім маленькою. Всього кілька міст.І міста в цій країні були особливими. В одному жили цифри, в іншому знаки, у третьому геометричні фігури.От ця історія відбувалась саме в третьому місті.
Кожна фігура, яка тут жила, була унікальною. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої. У Трикутника було найбільше прихильників, адже саме з трикутників можна зробити квадрат, прямокутник чи ромб. Навіть пихата Трапеція з повагою ставилась до старого і мудрого Трикутника.
Казка про додатні і від'ємні числа
Давно це було. За морями, за океанами, в дрімучому непрохідному лісі жило плем’я натуральних чисел. Вождя племені звали Еном. Плем’я натуральних чисел жило дружно, бо всі його жителі виконували лише одну функцію – вони рахували всі предмети, що зустрічалися навколо них. Але коли вони перерахували всі дерева, кущі, тварини по декілька разів, жити їм стало нестерпно скучно.
Казка про координатну площину
В древньому математичному місті жив поважний математик Декарт. Всі його дуже поважали і шанували, адже за древніми переказами саме він побудував це величне загадкове місто.
Королевою цього міста була Координатна Площина. Для її величності був побудований чудовий палац. Палац був дуже великим, тому заради порядку королева здійснювала щоденний обхід своїх володінь і починала його з кімнати, яка називалась Початок.
Казка про кути
У королівстві геометричних фігур жив собі один чоловік на ім’я Кут. У нього було три сини: Прямий, Тупий та Гострий. Хоч сини були одної вроди, мали у себе два промені зі спільним початком, але згоди між ними не було.
Прямий кут був дуже чесний, відвертий, справедливий, завжди говорив правду в очі. Рухався він рівно із прямою спиною гордою ходою.
Тупий кут був дуже товстий і неповороткий.
Казка про трикутник
Був собі гострокутний Трикутник. Він завжди вихвалявся своїми гострими кутами, що ніби вони найчастіше застосовуються скрізь і саме з допомогою них можна проникнути скрізь без перешкод. Одного разу в гості до трикутників завітала Ножиці. Перед ними знову почав вихвалятися Трикутник: «Бачите, який я мудрий, хитрий, багатий, швидкий, активний – майже всемогутній. У мене є сторони, кути, всі мої висоти, медіани, бісектриси я ношу в собі, а не так, як тупокутній трикутник інколи виставляє свої висоти за межі фігури».
Геометрична казка
«Як бісектриса кута врятувала»
У тридев’ятому царстві в математичному государстві жили-були кути -такі собі цікаві істоти. Як і люди, мали вони одну, хоч і не дуже велику голову, дві руки, які могли в будь-яку мить стати довшими. Ось і простягали вони їх без кінця і краю. Та не було у тих кутів ніг. А так хотілося пройтися, світу побачить і себе показать. Що вже вони тільки не придумували: і до купи тулилися і за руку бралися, та ніяк не могли зрушити з місця. Але ще більше їх гнітило те, що не мали вони родичів, кожен жив сам по собі. І якщо маленькі кути хоч трохи могли з собою поспілкуватися, то великим і пузатим було це не під силу.